Казимир Малевич (23 лютого 1879 - 15 травня 1935) — український художник, одна з найбільш революційних постатей у світовому мистецтві ХХ століття, засновник супрематизму. Народився у Києві в польсько-білоруській сім’ї. Згідно автобіографії Малевича, його свідоме становлення як митця, а також джерела натхнення, нерозривно пов’язані з українським народним мистецтвом, особливо з іконами, розписами хат, вишивкою. Навчання художником почав у Київській рисувальній школі, був учнем Миколи Пимоненка. Картина «Квіткарка», відтворена у цьому пазлі, є омажем до картини “Київська квіткарка” Пимоненка. Малевич, через сімейні обставини, був змушений перервати навчання у Києві і переїхати до Курська, а згодом - Москви. У 1915 році Малевич здійснив художню революцію, представивши світу картину «Чорний квадрат» — маніфест супрематизму (від лат. supremus — найвищий), який виразив абсолютну абстракцію, відмову від предметності. “Чорний квадрат” Малевич повісив на покуті — там, де в українських хатах висять ікони.
У 1927 році Малевич, будучи вже всесвітньо відомим, повернувся до Києва, викладав у Київському художньому інституті, публікував статті українською мовою у мистецьких журналах, активно творив. Роботи того періоду із безликими і безрукими фігурами відображають трагедію насильної колективізації та передчуття Голодомору. Репресії не оминули і Малевича. У 1930 його викликали на допит у Ленінград, арештували на три місяці, піддавали тортурам, в тому числі вприскуючи воду у сечовий канал. Від цього у Малевича розвинулось захворювання, що згодом переросло в онкологію. Навіть після звільнення з-під арешту Малевичу був заборонений виїзд за межі Ленінградської області. В Україну він більше не зміг повернутися. Малевич помер у 1935 році. Його поховали у супрематичні труні, яку художник сам спроектував. Також він заповів спорудити на його могилі архітектон — високу супрематичну споруду з телескопом на верху, щоб кожна людина могла споглядати небо, однак заповіт виконано не було. Могилу Малевича було зрівняно із землею. Спершу там було колгоспне поле, а тепер над місцем поховання споруджено житловий комплекс.
Попри те, що кілька країн називають Малевича своїм художником, варто зазначити, що у власній автобіографії він називав себе українцем, а також вписував національність українець в анкетах при допитах. Через тривале домінування у світі російського/совєтського наративу щодо Східної Європи, Казимира Малевича в переважній більшості називали російським художником. Поодинокі музеї лише зараз починають виправляти цю помилку. Для прикладу, Музей Стадейлік (Stedelijk) в Амстердамі, який має одну з найповніших колекцій творів Казимира Малевича, тепер підписує його як українця. Для деколонізації дискурсу щодо українських митців і культури потрібно ще пройти довгий шлях.
